Як вітер, слова лунають
Як вітер віє
і його гомін усі чують
ось так слова мої лунають
-- та їхніх секретних звуків,
навіть ті хто не хоче їх і ледве уважати,
ізбавитися не може,
бож вони силу мають вертолітів
-- гудуть, гудуть, і все гудуть...
Перевертають земельні порохи
та перехід від пункта одного
до пункта другого доставляють.
Зневага згубилася давно вже...
Не бенкетують москалі кляті
бож їхня доля та година,
що горя людям принесла,
давно уже минула...
Десь загубилася у своїх путах
-- немовби гіпер- тропія рознеслася:
юстиція народів, в кінець процвіла!..
Не будь ласкавий до такого
хто має в думці лишень
розвалювати другого...
Не забувай того хто зло
одного разу тобі зробив...
Він тільки жде часу такого
який можливо, у його серці,
ось незабаром прийде, тодіж,
закінчить свій недогід
-- який в минулім не зміцнив.
Як вітер віє
і його гомін усі чують
ось так слова мої лунають...
Повірте в що кажу вам!
Колись наші потомки спогадають.