Було колись - був хутір Щоми
На першому боці, століття двадцятого,
по степах Полтавщини, здається тепер там Суми,
розташовано розцвітали зелені дерева-садки
а між ними, розвито й могутьній дрімав хутір Щоми.
Там родилися не будь які люди — з відтіля вийшли
сини України, які, за неньку свою батьківщину,
поклали життя в бойових стартуваннях Другої Війни...
Там родилися люди що, кров"ю своєю, посвятили Щоми.
Ларіон Опанасович Щома, Красної Армії сержант,
в 41-шому році, на службі в Литовскім отряду,
за Вітчизну боровся!.. Герой України! Тебе не забуде
нове покоління... Складемо для тебе, на спомін навіки,
сердечну подяку — Ти син нової Держави, Сержант!..
Щоми, Качанівка. Охтирка — великий район,
перейменував на Жовтнево "щомівські" селяни
й підпорядкував їх під владу Малопавлівській сільраді
за сім кілометрів, від колишніх Щомів, в далину.
Нехай память про тебе, Ларіон — мій брате,
по твоїх словах назавжди лунає:
"
Залетивше голуб у чужи края
позабыл дорогу, позабыл друзя.
Побывался голуб за своим гнездом
- не нашол дороги, погиб з головой.
Ожыда голубка, ожыда отець
вести голубенка з далекого краю
- Ветри передали:
лежить голубенок в зеленему гаю...
Соловьи щебечуть,
цветочки цветуть;
кости голубенька у земли гнеють...
Но это не голуб, это друга кости
- прилетаеть домой голуб:
героем новой горы. "
Ларіон, 22-го марта, 1941 р.
Сан Сайтано до Сул; 24-го червня, 2007 р.
*** *** ***