Сонет № 18
Портуралського поета Луїс де Камоенс
Преклав Микола Щома
Приємний спомин минулої слави
яка забрала долю мою злодійну;
Дозвольте! Хай спочину хоч годуну.
Зі мною щось здобути, вам малого.
Історію велику, моя душа тримає --
того минулого, яке ніколи не було...
Хоч і було, та не пройшло; теперже
знаходиться у мене лиш як пям"ять.
Буття моє, це спомин. Сам умираю.
Ніхтож мене й не знає, тай не гадає;
Хочаби й знали, в чімби радувались?
Колиб було можливо родитись знову!
Тож скористувавби усе добро минулого,
щоб застежитись від невіри дня цього...