Тане світанкова акварель
В сумному зітханні.
Обіймає Ладу вірний Лель –
Дивне поєднання.
Коси білі, пестощі журби
Линуть у долоні...
В гомоні зникають пагорби
Та малюють скроні
Ніжних пелюсткових бригантин.
Грація перлини...
Світанковий обрій-палантин
Огортає днину.