Два портрети

Юлия Лукьянова
Дерева вкриті білим цвітом, -
Зима так схожа на весну!
Блідо-рожеві вишні квіти
Твою малюють сивину.

Нема доріг, нема стежини
З"єднати  день і ніч, - нема!
Та сонце стало за дружину
Молодикові, крадькома.

Хоч на зорі вони побрались,
Та лише білий день настав,
Коханням не намилувались,
Як місяць в мареві розтав.

Я намалюю два портрети,
Хоч поряд не поставиш їх...
Хай перетворяться в сонети
І пізній цвіт, і ранній сніг!