Ельфики-вії над щічками солодко пурхають.
Спи іще, спи іще, - ранок спинається лиш:
Тільки-но вчиться засмаглими нозями тупати,
Тільки-но падає м'яко у теплий спориш.
Тільки-но пробує, як то: терпіти, не плакати,
Слухати нишком, як зляканий джмелик гуде...
Спи іще, любий, любистком заклечаний клаптику.
Буде нам, буде нам грати на скрипочці день.
Хмари по небу розкидано білими рифами.
Свариться сонце на грім: "Не грими іще! Цить!"
Мамині сльози прозорими ельфами-римами
Спурхують з вій, щоб стежину твою освітить.