Перевод стихотворения Леси Украинки (1871-1913)
Тешься, дитя, пока детство в обнимку
С жизнью гостят у весны,
Мысли твои ещё легче пушинки,
Да и мечты все ясны.
Мысль полетит вслед за грёзою хрупкой
В дальние дали-миры,
Не подрезай крыльев сизой голубке,
Пусть она вольно парит!
Помнишь ли давнюю сказку-дивницу,
Как там тогда принесла
Для исцеленья живую водицу
Пташечка мАлым-малА?
Ей не страшны были моря просторы,
Бездны и скал громадьё,
И одолели найвысшие горы
Быстрые крылья её.
Мысль твоя так же помчится, взмывая,
Дай только волю ей ты,
И принесёт из волшебного края
Каплю живящей воды.
И как подступит кручина щемящая,
Требуя сердца всего,
Эта росинка целебно-живящая
Пусть оживляет его.
Пусть же летит вслед за грёзою хрупкой
Мысль в неземные миры,
Не подрезай крыльев сизой голубке,
Пусть она вольно парит!
Оригинал
Тішся, дитино, поки ще маленька,
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.
Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа,
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!
Чи пам'ятаєш ти казку-дивницю,
Як то колись принесла
Тую цілющу-живущу водицю
Дрібна пташина мала?
Їй не страшні були дикі простори,
Скелі і хвилі морські,
Перелітала найвищії гори,
Мала крильцята прудкі.
Так твоя думка швиденько полине,
Тільки їй волю даси,
І принесе з чарівної країни
Краплю живої роси.
І як приступить журба невсипуща
Та до серденька твого,
Тая росиця цілюща-живуща
Буде живити його.
Хай же та мрія із думкою вкупці
Лине в незнані світа,
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!
1891.
Иллюстрация - картина Жозефины Уолл