У той день
Незабаром, земля сколехнулася
і сонце стемніло
- ніби-то ніч все покрила і всюди...
Римляни-солдати,
раніше такого не знали
й дивувались, між собою гомоніли:
Направді! Він цар може бути
бо такого-ж, як зараз, не можливо чути...
А Марія, Ісусова мати,
навіть сльозів вже не мала
- від великого страдання сина свого
вона на коліна впала...
А друга Марія, її утіхала
- Він син Божий, така Йому доля
"спасти людство"...
Божа воля ось так підписала!
Удар грому все охопив
- земля затряслася
і потужна сила римська
в нічого звернулась...
Величезний камінь гробу
не мав сили вдержать,
у своїх кайданах смертних,
Того що прийшов на землю
життя своє дати
аби мали ми безмірне щастя вічне
- на висотах неба назавжди співати!
Римляни-солдати,
раніше такого не знали
й дивувались, між собою гомоніли:
Направді! Він цар може бути
бо такого-ж, як зараз, не можливо чути...
2007 р.