***

Місце присутності

Дійові особи:
1. Майстер присутності – здоровий дядько кумедного вигляду з сумними очима.
2. Тарган – чоловік з вусами.
3. Богемна жінка.

ДІЯ  I.

Б.Ж. – Не можу бачити, не можу чути. Чому я тут? А не у храмі ,скажімо, Гері валоокій, чи то Афіні… все одно. Я варта більшого! Кохання?! Але навіщо? Почуття? Високо, низько. Гаряче, холодно. Якась у цьому нескінченість
Тому не треба.
Будьте вільні, і я від вас кудись піду.
Майстер
присутності - Такого бути тут не може. Присутній має знати кожен, чого він тут, куди й для чого повинен рухатись і як?  З початку вашої промови все було ясно, був конфлікт, а  далі ви залізли в нетрі, пробачте вислів цей мені, але туди я ва  не раджу. Оприділіться та йдіть.
Б.Ж. - Астральне тіло вже в дорозі, а я ще тут, тому нам треба розминутись, щоб не ділитися з ними кавой. Я краще з вами посиджу.
М.П. Але щоб даром не сидіти… ось тут в кишені щось я маю. Ага, яйце. Бери й висиджуй.
(Виходить Тарган)
Тарган Добридень всім. Я єсть поет. І колі вже на етой сценє (не дуже правда, але що ж, для нас, поетів нє в прєлєсті сказать гармонія, а в свєтє, що падає на неї з наших вуст).
Б.Ж. Ах, коли я була на пірамідах і сфінкса бачила живого, то він казав, що не у світлі діло, а в масштабі, у величі, сягаючій вершини, де теє світло ллється через край. Мене воно тоді засліпило.
Тепер не можу бачити, ні чути нічого, що б сказало нащо я тут… от тільки це яйце…
Тарган Я бачив все, але такого! – яйце закінчує промову. Який тут сенс, яка тут тема, яка проблема постає?
Воно тут тільки все псує. Сказати б мали ви мабуть, чи бути вам, а чи не буть.
Ото була б достойна тема, а тут яйце… Тьху! Ще й богема.
(Виходить Майстер)
М.П. Який достойний персонаж (обіймає Таргана). Я бачить вас усюди радий, а тут – театр, тому тим паче.
Тарган Театр! Це синтез всіх мистецтв! А де тут теза й антитези. Мені до відома доводить уже не треба – маю вуса – і цим вже вчений, бо інакше я був би просто посереднім шматком якогось-то безглуздя, що є життя, і не інакше.
М.П. Ось бачу розум і талант! Ви тут для певної-бо цілі, а це у нас найголовніше, бо кожен має знати нащо, куди і як присутнім бути, а хтось ще каже про кохання.
Тарган Тому б заклеїв я вуста.
М.П. Та от сидить одне безглуздя, яке щоб кавой не ділитись з собою, ладне розлучитись. Та я і йому знайшов заняття. Тепер висиджує яйце, в якому вся його надія!
Тарган Але ж яйце! На сцені бачить це вульгарно?!


М.П.

Ходіть сюди, мій любий друже, розвію сумніви  я ваші. (Декламує): Тепер тенденція існує, в мистецтві будь якого жанру повинне бути щось… безглузде, що має вносити життя у твір збудований логічно. Ось ми із вами стоїмо поет і майстер – друзі сцени, ведемо свійський діалог, і все, що є – усе до теми, а тут – яйце! Які проблеми? Воно нам шарму додає!
Тарган Ага, то справді, це ж гламур! Коли щось ніби ні до чого, але цікавість додає до тих, хто ще на сцені є!
(Беруться за руки та починають щось на радощах витанцьовувати).
В цей час вилуплюється яйце.
Б.Ж. (Розчаровано в порожнечу розтрісканої шкаралупи): Ах, я так і знала – безглузді мрії й сподівання, для чого втратила кохання?
М.П. Дурна! Усім присутнім треба знати де? Як? Куди і що чекати!
Тарган Тепер ти маєш цінне відкриття, що ні для чого все твоє буття.
Б.Ж. Ах! Коли я була на пірамідах… і був живий мій сфінкс крилатий, цього не треба було знати…
Тарган Блаженні дурні. У коханні втрачати ціле пізнання. Ти можеш все чого волієш, хіба цього не розумієш? От хочеш – бий, пали, руйнуй! А хочеш – створюй і танцюй (починає кружляти якийсь дикий танець).
М.П. Присутність – воля.
Б.Ж. Ні – тюрма!
Співаючи йде геть.
Б.Ж. Коли була на пірамідах і був живий мій сфінкс крилатий…