Моє кохання, місто старочоле,
Як мудрий жрець, читаєш мої сни.
Я вірю у твій голос через дзвони.
Ніколи не обманюють вони.
Я вірю в сонце й небо над тобою.
Я знаю, ти не втратиш свою суть.
Птахи дніпровські в схилах над водою
Її на довгі роки збережуть.
Лобові ти моєї знаєш кроки,
І посмішку, і погляд в нікуди.
Дивитися на воду синьооку
Вона не раз приходила сюди.
Я буду її кликати як зможу,
А ти її на зустріч запроси.
Вона така..на долю мою схожа,
Неначе взимку - квітка із весни.
Я прошу, пригорни її до себе,
Від листопаду й вітру захисти.
Історій так багато є у тебе,
А в нас із нею, Києве, - лиш ти.