співчуття раптовий спалах
у прозорих темних залах
у віконцях жовтих років
залишилась пара кроків
у присутнім ззовні дні
на безкрайнім свіжім тлі
в невідомому початку
багатьом не вдасться спати
сонце ляже на балконі
потяги стоять без колій
постріли лунають в спину
пережити б лише зиму
течія невдалих днів
твій незграбний ніжний спів
твої рухи рівномірні
тихо дощ рахує стріхи
свіжі фрески на обличчі
нам малює східний вітер
падаючи в шалений світ
під кутом в незнаний лід
в мозок крапають слова
сніг розтане як роса
зірку покладу в кишеню
назбираю повну жменю
тобі на свято подарую
ти їх на пам'ять збережи
мене поклич і я почую
і стане легше на душі