Кібернетика та ми
Ретроактивний процес кібернетики
усі проблеми людства вибухає,
немов пузирі мильного шуму...
Як вітер осіннього темпу
усе витирає... Нічого не жалує.
Питань нерозчинних не буде.
Часів вельми тривалих також,
компарованих з можливо будніми,
здобутків надлюдської сили,
не варто ждати -- бож як здобути?
Говорять пацифісти злісно
що в них є правда про буття
-- диктують як угодно жити;
а всеж бунтують людське право...
Коли то щось можно робити.
Енергетично ядерна перевірка,
є цілковито безумовна... Скажу:
віками людство будувалося
-- мозги учених в вогнях кепіли.
Тепер же не даймо варваритися.
Прийде година, і то вже скоро,
що ореол корона анти іона
відпочине на славній голові
роботизованої людини... Тоді,
роковини хиліазма зазнають усі.
Генетичний кодекс в собі тримає
закони великі нашого розвиття...
Шукаймо їхніх секретних досягнень
-- тоді будемо жити обільно?
Без турботних сучасних притягнень.
Уже сьогодні пересаджуєм,
немов кімнатні квіти, людей мозги
та фабрикуємо клони -- істот снопи.
Та контролюємо їхні слабі бажання
-- тварини, думаємо. А вони ж, стовпи!
Ретроактивний процес кібернетики
усі проблеми людства вибухає,
немов пузирі мильного шуму...
22 жовтень 2007 р.