Мелодія рідного краю в думках
Полине піснями в прозорих струмках.
У дзеркалі вод тане пам'ять століть,
Незвідана даль і небесна блакить.
Зелені степи… Чути спів солов ’ їв,
Вночі – спів зірок, тихий шелест гаїв,
Удень – жита виспів на гострих серпах
І голос сопілки в чумацьких шляхах.
А дощ восени виграє на даху,
І золото листя шумить на шляху,
І чути, як птах закриває крильми
Світ сонця, і тишу, і кроки зими…
Затягне похмурими хмарами синь
І холодом сніжним скує далечінь,
Та довго не буде мовчати вона –
Їй прийде на зміну співуча весна!
Повернеться радісний спів солов'ю,
І жайворон видзвонить пісню свою,
І буде все знову – і тиша, і грім,
Біда або щастя, і батьківський дім.
Під спів бандуриста з легкої руки
Прабатьківська пісня сягне у віки.
Прекрасна й безсмертна, і трохи сумна,
Хай в серці твоїм буде вічна вона!