Вчора на світанку
Вибухнуло небо.
Більшого не буде,
Меншого не треба.
Заволали зорі,
Впали на дорогу -
Марно тут шукати
Мертве тіло бога.
Мокрі простирадла,
Краплена колода -
Не болить у грудях,
Не відходять води.
Втрачені світанки,
Страчені бажання.
За солону воду
Продані страждання.
В гамівній сорочці
Смерть моя танцює -
Дзеркало не плаче,
радість не лікує.
Квіти з порцеляни
Падають під ноги.
Мамо, я не знаю,
Як кохати бога!
Заховаю губи
В хутро істерії.
Знищена невинність,
Недолугі мрії.
Радосте убога,
Як з тобою жити?
Посадити в клітку,
Молоком поїти?
У святому місці
Порожньо і тихо -
Поки грім не вдарить
Тут дрімає лихо.
Я вчинила злочин,
А в петлю не лізу,
Хоч для мого серця
Вже кують залізо.
Радосте фригідна,
Як же тебе вбити?
Заламати руки,
Ланцюгами бити?
Сльози - не чорнило,
Зникнуть на папері.
Зачиніть всі вікна,
Замуруйте двері...
Хай не буде світла -
Я себе боюсь.
Клич мене до себе -
Я не відгукнусь.
Вибухнуло небо,
Хмари зникли... бачиш?
Серце, може завтра
Ти мені пробачиш.