Не стримати хвиль. укр

Людмила Петрук
Я малюю свої сподівання
На піску, там де тиха вода…
Тільки хвилі змивають чекання,
Хоч і спокій, і вітру нема…

Хмари знову спустилися нижче, -
Смуга чорна на долю спідка…
Тільки я пам`ятаю ту вишню,
Де кохання, де перші слова…

Сиву осінь приймаю всім серцем, -
Тільки хай не несе вона біль…
Зараз мрії, чекання і весни, -
Зараз ти, - хоч  не стримати хвиль…