Заполонила ніч Карпатські гори,
Смереки стомлені заснули тихим сном.
Туманом сірим, захилило мої роки,
І відлетіли в небуття, усі разом.
На буках Буковинських, пожовтіло лисття,
Серпанки ранішні вже не такі ясні,
Калина вбралася в червонеє намисто,
Та трави буйні стали вже рідкі.
Лелеки в синім небі, промайнули
З собою забираючи роки,
Ключем над головою прогайнули,
Не залишаючи мені свої сліди.
Лиш запах ранішнього, рідного повітря,
Та сивина на скронях наче сніг,
Нагадує про тепленькеє літо,
Та роки що вже складенії в стіг!