У діжці бродить тісто для помани.
Замкнути очі, ніби двері в хоспіс*.
Хай хвиля морем вітражів поманить,
де я твого смакую слова розпис
і сином розмальовуюсь коханим,
де розчиняти фарб не довелось би –
червоне – то любов, а чорне – рана.
Колись, за ніч, я не ставав дорослим.
Розходжується тиша у підборах
і не паркет – моя гортань всихає
і ледве сповила киги чаїне.
На що моя уява нині хвора?
Чому так по живому шиє й крає –
лоскоче янгола твого пір'їна?
хоспіс * – лікарня для смертельно хворих пацієнтів на останній стадії захворювання,
основним завданням якої є полегшення страждань хворих.
28 Вересня 2009