В очах причаїлась печаль.
У серце біль і страх вселився.
І крик журби, і сліз кришталь
Із глибини душі полився.
Я, мов покинуте дитя
Серед чужих облич ридаю.
У вирії цього життя
Себе, мов крихточку шукаю.
Вперед біжу,а там буття,
Позаду роки промайнули.
За помилками каяття,
Та не повернешся в минуле...
Де я? Коли себе знайду?
Та чи знайду у цьому світі?
Та шлях свій всеодно пройду
Записаний у заповіті.
Залишу слід на цій землі.
Хоч не значущий, а залишу.
Про справи свої,хоч малі
Я у віршах своїх напишу.