Похоронна трилогія
Переклав Микола Щома
Інвентар зашрамованих ран
Похоронна трилогія
Alex Polari de Alvarenga
Бразилійський поет в"язень
диктатури років 1964-1985
І
Катувальник
Катувальник
відмінюється від других
своєю особливою патологією
-- бути непередбаченим
хиткий
від легковажного дитинсва
аж
до самої необмеженої байдужності.
Так як він живе отримуючи
похвали та медалі
і так підіймається на своїх посадах,
тож для нього мало означують другі.
Сповідь узяти, це його спосібність --
мета його є вища ціль
кінець оправдує усе
навіть будь які непристойні середовища.
Споміж усього
катувальник, агент безособовий
виконує укази старших
здійснуючи свої низькі функції;
Крімже цього,
катувальник може бути батько прибічний
виконувати якісь героїчні обов"язки
та деколи показатися навіть і благородний.
Крім цього усього
катувальник має віру
що він є мужний, націоналіст,
що катування та насильство
є ресурси необхідні
для презирвації декотрих цінностей;
Отож коли він і є один із найманців
знає як приховуватися
тоді коли гавкає.
Він не замазується у крові
не вимочувається нею.
та не оставляє сліда
(хіба в деяких незвичайних обставинах)
на тілі своїх мучеників;
Він працює в асептичних амбіентах
з критичною відстанню
-- бож він не є м"ясник, він є технік,
своєї справи майстер --
тож і не тяжко раціоналізувати
такої дії працю
на службу для батьківщини
для цівілізації та для сім"ї;
Софістикована технологія болі
що вживається будь-яким чином
проти когось
на добробут для усіх.
ІІ
Питання системне
Існує багато філософій
також раціоналізувань для усього
а ти тільки побачиш, одного дня,
на чолі вживачів,
самі збентеження.
ІІІ
Перші часи тортурування
Не було м"яко тими днями
перетинаючи в капюшоні
довжину кубічної камери тюрми
-- камера тортури --
кричати в ній скажено так
що реву такого не чув ніколи у житті.
Бували дні в які стрибати по "пав-де-арара"
показувалося безглуздним принижуванням
і голі усі, іще могли красніти від стиду
заздалегідь садиститцьких жартів
що кати розказували сміючися.
Бували дні такі
в яких усі перспиктиви показувалися темні
тай усі сподівання
давалися в підсумках скептичної надії
аби не получати щоденного удару кулаків
та електричного шокування.
Булиж і другі моменти
тоді коли години утрачалися
по жданню болта дверей що давали вхід
до рук спеціалістів
нашої агонії.
Були періоди
такі в які нас тілько займала преокупація
чи будемо мати гігієнічний папір
чи будемо щось їсти ложками
чи будемо знати як зветься наш денний кат
чи будемо на сподіванні для нас першої візити
-- цеж нам булоб немов життєва угода
печать сучасників пережиття подій
політичного статусу.
Пізніше усе поліпшало
і ми змогли уже і мучитися
мати ангустію, могли читати
любити, ревнощі і заздрість мати
та всі другі приємні дурниці
котрі за стінами тюрем мають репутацію
для нашого критичного досвідчення.