Володимирові Назаруку
Нехай на небі тануть зорі,
Осінні пролітають дні.
Залишимо в останнім слові
Всі сльози тихії свої.
Осіннє небо не злякає
Тих мрій, що в серці зберегли.
Заплутались у нас в волоссі
Безмежні безнадійні сни.
В своїх рядках ховаєм співи,
Потрібні ввечері дзвінки,
Розмови довгі. Плине, плине
Осінній час та наші дні.
Ми під дощем змокаєм швидко,
Як ті віршовані листи,
Солодким пахне у повітрі.
Це ми за руку тут пройшли.
7.10.09