***

Яна Маркина
Покинув мене, ти любове моя...
Залишив одну у безодні бездонній,
Несе тепер мене в ніч течія...
Де сонця не має....де зорі холодні....

Без твого тепла, як свіча загасаю....
А ти мою ніжність не хочеш відчути,
Ти не зі мною, мій милий, я знаю....
Але тебе я не можу забути.

Чому життя зі мною грає?
Чому зі мною граєш ти?
Мій сон із думками зникає,
Коли ж почну я мріяти...

Один ти для мене, як неба блакить...
Забрав мою душу і з серцем полинув,
Ти бачиш, як зірка в небесах мерехтить?
Так я тремчу за тобою невпинно...

Але мою ласку ти не сприймаешь,
В моїх очах надія горить....
Я йду до тебе.....а ти тікаеш....
Так далеко...до неба....в блакить....

Піду я у ніч за течією,
Щоб побачили зорі заплакані віки....
Не хочеш....тоді я не буду твоєю,
Не буду твоєю тепер я навіки....