Покрова землю покрива снігами,
Вас пам’ятає український рід.
Бо ви боролись, хлопці, не для слави,
Ото вона й блукає бесь снігами
І забарилася на стільки літ!
Вас матері марно кличуть,
І сонце даремно сходить,
В жорстокій кривавій січі
Погасла зоря на сході.
Ваша зоря, ваша зоря, ваша зоря
Згасла на сході.
В Канаді, Воркуті і Магадані –
Вас вибух розкидав на цілий світ –
Болять від однієї кулі рани,
І пам’ять вас тривожить ненастанно
Усю ту прірву ірредентних літ.
І не примусиш зайду зрозуміти –
Одна війна, і ворог був один!
Усі ми однієї мами діти
і множити добро, а не ділити
повинен кожен України син.
А сніг на Покрову ляже –
то значить – на добру зиму.
Забудемо слово враже,
не будемо більш чужими!
1994 14 жовтня