Народе мій, хіба ти знаєш
Своїх співців?
Хіба ти серцем відчуваєш
Їх біль і гнів,
Любов і ніжність, сум і відчай,
Скорботу, страх?
Чи пам’ятаєш їх обличчя
Й тернистий шлях?
Як боляче – в своїй країні
Немов чужі
Безсилі, божевільні тіні –
Сумні вірші.
Народ без справжнього коріння,
Безкрилий птах,
Чи станеш ти блідою тінню
В чужих світах?
Чи знов розквітнеш, знов відчуєш
Тепло весни
І світові ще подаруєш
Співочі сни?
Ховають українську мову –
Народ мовчить.
Ховають музику чудову,
Що ледь бринить.
Чи стане рідне слово тінню
В чужих світах,
Чи буде дивне воскресіння
І світлий шлях?
Як боляче – в своїй країні
Немов чужі
Ці сльози, ці скарби нетлінні,
Сумні вірші!
Поети тануть і зникають
У небутті,
Але цього не помічають
Серця пусті.
Хіба ти серцем відчуваєш
Їх плач і сміх,
Народе мій, хіба ти знаєш
Співців своїх?
Серпень 2006 р.