Мені наснилися осінні табори
німих циган. Пісні їх загубились
між крові й плоті стиглої кори.
На дні тебе чужі вже якори,
а кораблі моїх бажань розбились
об тіло скель утрачених дібров,
об соняшників посмішку невмілу.
Слізьми беріз насотується бром
й ламається навпіл старий паром.
Люстерко розбивається тротилом
і в ньому ніби є твоя любов,
і в нім немає майже мого тіла.