Справді дивно тебе не чекати,
Хочеш, я не закінчу роман?
Хочеш, іншою зовсім стану?
Ти ж мене колись не впізнав…
Справді сумно чути мовчання,
Будеш з іншими пити свій чай,
З кухні твоєї видний був рай,
Тепер я хочу побачити більше…
Справді страшно, - залишусь одною,
Але з тобою буде некраще,
Мабуть, з чужими німими історіями
Ти засинатимеш вчасно…
Справді смішно тебе зупиняти,
Треба було ще тоді відпустити,
Просто здавалось, що буде класно, -
Вміло себе обдурила…
Справді пізно, - мені байдужий,
Може, й не зовсім, але я навчуся,
Без думки про тебе засинати,
Без губ твоїх цілувати…
Справді був рідним, хоч і не віриш,
Я не готова за тебе боротись,
Дивно та сумно, страшно, та смішно…
Шкода, що пізно… більше не буде…