Забыть.
Забыться.
Жить,
Закрыв
Глаза.
Манящий
блеск
Не вспоминать.
А вспомнишь –
Гнать
Что есть силы.
Вырвать
Вон
из сердца.
Иначе
он,
Как павшая
Звезда,
Сожжет.
Испепелит.
И – канешь
В никуда.
Идти
Насквозь.
Забыться,
И рукой
Нетвердой
Вдруг
Опереться
На свечу
В ночи.
Звездой
Дурмана
Ей –
Не быть!
Но гордой
Пленительницы
Трудно
Блеск
Забыть…
Понять.
Простить.
Себя
За все,
Что было.
Открыть
Глаза
На теплый
Огонек.
Жить
Для него,
Его
Теплом
Согретой.
Жить
Тем огнем,
Что дал мне
Он –
Мой Бог!