«РозкИдай золоті слова
І більш зроби, ніж обіцяв!»*
- Хто завітав до нас? Овва!
Чому ж Ви, пані, без лиця?
Ви косу покладіть отут,
Ніхто не візьме, я клянусь!
У мене в погребі є брют,
Я швидко збігаю й вернусь!
Я завжди радий був гостям,
А це поважна пані – Смерть.
Вона не залишає плям,
Отож, наповнив пляшки вщерть!
Вернувсь до Неї я з вином,
Ще й пива досить прихопив
Та й квасу трохи заодно,
Бо алкоголю я не пив.
Я вже давно Її боржник,
Тому і зустріч цю обмив.
Давно би я зі світу зник,
Бо хвацько по струні ходив.
І ось на ґанкові Вона
Стоїть, бо вже прийшов мій час.
Та все ж надія є одна,
Бо я ж пив тільки хлібний квас!
Дивлюсь - чалапає кудись,
Забувши вже, що я – рекрут,
А я на пляшку подививсь:
«ох, і добрячий в мене брют!»
*подібна фраза має місце в творі Ф.Ніцше "Так казав Заратустра"