Великий спомин
Вона кричана, та голоса її ніхто не чув.
Кричала за сином, за донькою,
за своїм коханим... А деж вони?
Ніхто сказати не може
усі замовкли невом стовпи --
подерев"яніли в сецях своїх;
забулися і говорити -- стали нелюди...
А хтож стали вони?
Карикатури із людей
з яких колись вони були!
Вона кричала...
Ніхто не чув, навіть не слухав.
Надарма лунав, по кришах города,
голос її -- вона скажена, так казали.
Не слухайте! Нехай кричить!
Негайно "скора поміч" приїде,
упорядкує все.
-- Усе мовчить!..
Підійшов поїзд до вокзалу.
Розподіл: у цей вагон, тілько жінки,
а другий наповнений чоловіками буде,
а іще третій, тільки дітьми...
Як худоба, уже не люди,
народ зібрали під закон!..
Закон тирана -- загнав
цілий народ в тісний вагон.
Ніколи цього не забути
добра людина не натхнеться
-- такого зла треда позбутися назавжди;
до керівництва не допускати
людей фальшивих --
отих що обіцяють рясні врожаї
без розумної підстави.
Демократичний устрій
дає лиш те що має гідність
у силі свободи слова,
свободи праці, та руху людини
по її свобідній волі, а не волі
(будь як найлучшої) держави!..
Не бійся волі!
Бійся тирана та його слави.