Наш світ – це вічний хаос, какофонія,
Що поглинає мрії і пісні,
Та не згасає радісна симфонія,
Яку почути можна уві сні,
У світлім храмі в незбагненній глибині...
Цілюща мудрість – мов усміхнена блакить,
Що не шукає виправдання світу.
Мовчи і слухай, як вона мовчить !
Твоя замріяність – мов свіжий подих вітру.
Нехай твоя душа від радості тремтить !..
Над хаосом, безоднями і злом
Літає голуб – дух, дарує сни пророчі,
І тим, кого торкнувся він крилом,
Яскравий промінь відкриває очі,
І сон стає життям, а сіті буднів – сном...
Співай ! Забудь про відчай, страх і гнів
І уникай тих метушливих слів,
Що судять світ і вміють убивати.
Співай ! Не прагни нагороди або страти,
Співай і слухай незбагненний спів,
Що розбиває стіни мертвої кімнати...
В твоєму серці – неповторне свято.
В твоїх руках – пісок і піна мертвих днів.
Вересень 2003 р.