А ми - неначе квiти

А ми - неначе квiти, а ми - як ті троянди,
Пелюстками - до неба, шипами - до долонь,
Безсилі без коріння до сонця повертатись,
Засушені у книзі, і кинуті в вогонь.

А ми - як ті тривоги, відкладені на вчора,
Зав'язані на вузлик, заплутані в клубок,
Налякані, як крейда, заховані за штори,
І вдома добровільно заперті на замок.

А ми ж були як діти, ми вірили у диво!
Ми плакали від сонця, від суму і розлук,
І в очі своїм друзям дивилися правдиво,
Від страху не пускали від себе їхніх рук.