Жива душа здаватись не хотіла,
А серце тріпотіло "Прощавай..."
Покинути тебе я не зуміла.
Ти - переможець гри, тепер мене ховай.
Намерзла крига, не горить вогонь,
Що грів мене колись своїм полУм'ям.
Мені байдуже, що тепло твоїх долонь
Мене колись вело у світ майбутній.
Хтось каже, що життя прекрасне,
Що вдвох долати легше всі путі.
Але коли вогонь кохання гасне,
То сліпо йдеш вперед, бо треба йти...
В людині легко вбити все чутливе,
Щоб стати роботом серед живих.
Твоє життя в чужих руках. Наш світ мінливий.
Ти йдеш по лезу на самих лиш пальцях ніг
Холодної душі твого кохання,
Твойого сонця, що не може зігрівать.
Тоді любов - лише пусте страждання,
Нема кому любові плід зірвать.
Коли ти втратиш серце серед криги,
Коли тобі байдуже до людей,
Вже марно ждать весняної відлиги -
Любов не зайде більше до грудей...