Сподівання… Надії… Чаруючий Сон…
І пробудження... Розчарування...
Якби ж знала ти правду ніжних долонь,
І прощаючих вуст сповідання...
Оминула б болючої ревнощі спів,
І це звикле – «усі однакові»,
І з тобою б найкращий лишився з мужів -
Для Єднання, для Щастя й Любові!
Тобі мати цю квітку гірку подала,
Щоб ти доньці своїй передала...
Квітка ця у душі у твоїй проросла -
Ти ж – не знала про неї, не знала...
Іншу квітку посадиш – то зміниться путь!
(Приживеться – Ти ж Сильна і Щира!)
РОЗУМІННЯМ він зветься, а поруч цвітуть
ПРИЙНЯТТЯ, БЛАГОДАРНІСТЬ, ДОВІРА...
/для тих Жінок, які вирішили Стати Щасливими:
перечитати, вдуматися, забути слова "так, але..."/