***

Туш стікає по її обличчю,
Сльози капають на руки,
Може сум їй просто личить?
Нащо ж тоді всі ті муки?

Ось поплаче – стане легше,
А інакше – просто смерть.
Це таке у неї вперше,
Що від туги може вмерть.

Жоден смертний не побачить
Болю у її очах.
І для них ніщо не значить
Крик про поміч на устах.

Тихий жаль і пустка  в серці –
Все, що він їй залишив.
Почуття – неначе скельце:
Фарби змив і все розбив.