В чорних пащах старих скверів
сни вимочують хтиву плоть;
ось, мій друже, мої двері, -
заходь.
ніч, на ранок гірка й вічна,
кволо цідить коньяк тиші;
це, коханий_не_мій, відчай, -
залишся.
річка суму обіч тече,
берег берегу – рай се;
ось, мій враже, моє плече, -
спирайся.
дощ згорнувся в імлу тихо;
місяць місту печінку виїв.
все, мій пасторе, твій вихід.
скажи їм…