Хтось, як завше, рахує дні
Просто так, від нового року.
А для когось ці дні нудні,
Як для учня кінець уроку.
А історики числять час
«До» і «після нової ери»,
Всі ці поділи не для нас,
Хоч ми зовсім не піонери.
Дні злітають, немов десант,
Ритм життя, і він нездоланний
Morituri te salutant!
Ми приречені на екзамен!
Час загус, як торішній клей,
Ми у ньому – всього лиш мухи.
Заліковки біліш лілей,
Ще ніхто не ламає руки,
Але близько вже Судний день,
Не мине нас гірка ця чаша.
Як етапом, усі пройдем
Коло пекла дев’яте наше.
Білий аркуш. Холодний піт.
Тягнеш лівою. Три питання.
Думка – в вирій, а не в політ.
Шкода, сесія не остання.
- Здав? - Засипався?
- Що було?
- Ну, білетики так, нівроку.
Здрастуй, спокій. Зима. Село.
Зустрічаєм нових півроку.