То бавлянка сенсів, то бовтанка слів і значень,
Цезура мовчання – як подих пере-
ведеш,
Біжиш навпрошки по сторінці А3, неначе
Життя і сторінка – обидві не мають меж.
Німують, за тим – кам’яніють (немає ради)
Глухе безголосся і блідо-бентежний без,
Бо листо- і сніго- , бо інші сезонні -пади
Летять безголово на голову із небес.
А тиша – навшпиньках. Така шалапутка-миша.
Хвостом – і розбилось. І плач і не плач – одне.
Миліше – немовлене слово – всю ніч колишеш
Як мертве полінце (Телесика).
Ранок не
Буде інакшим. Не виймеш душі із тіла,
Намарно шукати води, що жива, яка…
……………………………
…Та слово «кохаю» злетіло як ангел – біле
Униз головою із кінчика язика.