По мотивам стихов Лины Костенко
Вновь журавли своим прощальным криком...
Тепло последнее уносят за собой.
И осень золотая став безликой,
Не радует былою красотой.
Незримо струн дождя коснулась ива,
Укутав плечи голые в туман.
Мелодию ведёт неторопливо,
Ту, без которой холодно словам.
Сыграй-ка мне прощальный плач калины,
Сыграй мне всё, о чём я попрошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.
ЛІНА КОСТЕНКО "ТІ ЖУРАВЛІ, І ЇХ ПРОЩАЛЬНІ СУРМИ"
Ті журавлі, і їх прощальні сурми...
Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко,- рученьки вербові! -
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.
18.11.2009.
Перевод на это стихотворение на страничке у Анны Дудка: http://stihi.ru/2009/11/19/1700