Бусел

Козловский Александр Михайлович
Аист……
Священная птица Литвы и Беларуси.
Как корова – в Индии…
На Полесье, «лёгких Европы» - они гнездятся массово.
Если можно так сказать о птицах-отшельниках, любителях болот….

Обычно яйцекладка происходит с высиживанием парного числа яиц.
Это – обычно: чаще два, совсем редко – четыре.
Ещё реже – три.
Об этом случае, когда высиживание происходило на трёх яйцах, я и хочу рассказать….

Они свили гнездо на специально установленном для этого бетонном столбе около трансформаторной будки, на верхушке которого был специально приварен параллельно
земле железный крест, на котором позже установили старую отработанную покрышку – имитируя подобие гнезда.
Птенцов было трое.
Третьего птенца по истечении времени взросления – родители абсолютно безжалостно выбрасывают из гнезда, оставляя только парочку.
Они выбросили птенца из гнезда.
Довольно крупного.
Он, падая, повредил левое крыло и ногу.

Сутки стоял под трансформаторной будкой, не зная, куда идти.
Первым, кто его заметил, был козёл.
Козёл матери Мишки Корча, запойного селянского хлопца.
Козёл подошёл к аистёнку, долго смотрел на него своими бесстыжими глазами-минусами, и, потом попытался боднуть.
На чём был ЗАСТУКАН Мишкой, идущим на опохмелку.
Получил за свою агрессивную любознательность абсолютно НЕ шуточного пинка сапогом под свой куцый козлиный зад….

Мишка аккуратно взял аистёнка под мышку, наподобие того, как берут гуся, сунул тому под клюв кусочек хлеба, случайно завалявшийся в кармане, и, пошагал к магазину.
Магазин же – стоял на отшибе от центральной трассы, на тупиковой дороге, и, потому – был облюбован завсегдатаями как СПОКОЙНОЕ место…
До обеда аистёнка окрестили КОРЧЁНКОМ, накормили до отвала, и, тот, совершенно осмелев, спокойно брал из рук щедрое угощение ото всех опохмеляющихся, ПРИКАЛЫВАЯ всех своим инвалидским видом, и, смесью смелости и подкупающей беззащитности.
К вечеру, его, разбухшего и осоловевшего от пайки – отнесли назад к столбу у трансформаторной будки.
Где к нему подбежал уличный пёс, попытавшийся по-хозяйски обнюхать, за что был наказан жестоким ударом длинного клюва по носу…..
Назавтра под магазин его нёс кто-то другой, не Мишка.
И, послезавтра.
Через несколько дней, когда не нашлось человека, который бы о нём помнил – Корчёнок, оголодав, поковылял к магазину сам, где был встречен как старый знакомый…..
И, довольно добродушно…..
Через неделю Корчёнок начал ходить к магазину к восьми утра, ко времени открытия магазина, к магазину – как на работу, по-деловому, чуть торопясь…..

За магазином, где мужики выпивали – к нему относились с симпатией, считая за честь для себя угостить чем-нибудь….
Вредную продавщицу Галку аистёнок всегда дёргал за фартук, когда та неосторожно поворачивалась к нему задом, метЯ территорию у магазина.
За что всегда бывал одобрен выпивающими.
С последующим угощением.
Галка же – всегда добродушно обзывала его САТАНОЙ, и, махала в его сторону веником.
Которого он абсолютно не боялся.
Когда выпал снег – Корч забрал аистёнка из-под столба, и, принёс его в сарай, где обитал его давний неприятель, козёл.
После этого – аистёнок возвращался туда уже сам.

За зиму – летать он так и не научился.
На третий день, после того, как прилетели аисты – он исчез…..
Съели бездомные собаки?
Или, гнездящиеся коты?


Бусел…
Сьвятая птушка Летувы і Беларусі.
Як карова – у Індыі…
На Палесьсі, “лёккіх Эўропы” – яны гнездуюцца адносна массава.
Калі так можна сказаць у адносінах аб птушках – адшчапенцах, жыхарах балот…

 

Звычайна яйцакладка праходзіць з высежваньнем кратнага двум ліку яек.
Тое – звычайна: наічасцей дзвюх, радзей – чатырох, зусім рэдка – трох.
Аб выпадке, калі высежвалі тры яйкі, я і хочу распавесьці…

Яны звілі гняздо на спецыяльна пастаўленнам дзеля гэтага бетонным слупе ля будкі трансфарматара, на самай вярхушке каторага спецыяльна прыварылі жалезны крыж паралельна да зямлі, на якім пазней прымацавалі старую гумавую пакрышку з-пад кола, імітуя падобства гнязда.
Птушанят было тры.
Трэцяе птушанятка амаль што па выцячэньні часу сталеньня – бацькі выкідвалі з гняда, пакідаючы толькі пару.
Яны выкінулі птушаня з гнязда.
Даволі вялікае.
Яно, падаючы, страшчыла сабе левае крыло і нагу….

Суткі стаяла пад транфарматарнай будкай, ня ведаючы, чым сябе заняць.
І, першым, хто яго прыкмеціў – быў казёл.
Казёл Мішкі Карча, запойнага сялянскага хлопца.
Казёл падыйшоў да бусляняці, доўга пазіраў на яго бяссаромнымі вачамі-мінусамі, і, потым спрабаваў яго баднуць.
За што быў пакараны за сваю агрэсіўнае вядзьмарства зусім не жартоўным пінком пад куцы казліны зад.
Бо быў застуканы на месцы злачынства уласным гаспадаром, Мішкам, які ішоў па апахмелку….

Мішка асцярожна сунуў бусляня пад мышку, нібы таго гуся, сунуў таму у дзюбу кавалачак хлебу, выпадкова затрымаўшагася у кішэні, і, бодра пачаў адлічваць шагі да крамы.
Крама ж стаяла у нейкам завугольлі, адддаленьні ад цэнтральнай трасы, і, таму лічылася адносна спакойным месцам…
Да абедзенага перапынку бусляня ахрысцілі Карчонкам, накармілі да атвалу, і, тое увогуле асмялеўшы, з пачуцьцём уласнай годнасьці, брала прама з рук шчодрае частаваньне, ад усіх, хто чакаў, або праводзіў апахмеку, смешачы сваім відам інваліда і нейкай безабароннасьцю….
Бліжэй да ночы, Карчонка, патаўсцеўшага і асалавеўшага ад напрывычна абільнага пайку – аднеслі назад да слупа ля трансфарматарнай будкі…
Где да яго падбег нейкі бадзячы сабака, жадаючы па-гаспадарскі абнюхаць бусляня.
За што быў пакараны моцным ударам длінай дзюбы па носу….
На наступны дзень пад краму яго прынёс нехта другі, не Мішка.
І, паслязаўтра.
Праз некалькі дзён, калі не знайшлось чалавека, які б аб ім памятаў, агаладаўшы, Карчонак пакавыляў да крамы сам, дзе быў сустрэнуты радушна, як стары знаёмы.
І, даволі прыветліва…

Праз тыдзень Карчонак пачаў хадзіць да крамы пад завяршэньне восьмай гадзіны як на працу, па-дзелавому, чуць таропячыся…

За крамай, дзе мужыкі выпівалі – да яго заўсёды ставіліся з сімпатыяй, лічачы за задавальненьне чым-небудзь пачаставаць “інваліда”….
Вечна буркаючую прадаўшчыцу крамы Галю бусляня заўсёды дзёргала за фартук, калі тая неасцярожна паварочвалася да яго задам, мятучы “крамаўскую” тэррыторыю.
За што амаль што заўсёды бывала адобрана выпіваючымі.
З паследуючым частаваньнем.
Галя ж – заўсёды дабрадушна іменавала яго САТАНОЙ, і, махала дзеркачом, якога Карчонак, ну, аніяк не баяўся.
Калі ж выпаў сьнег – Корч забраў бусляня з-пад слупа, і, пасяліў яго у адрыну, дзе ужо абітаў яго даўні непрыяцель, казёл.
Пасля таго – бусляня вярталася туды ужо само.
За зіму яно так і не навучылася лятаць.
На трэці дзень, як прыляцелі буслы – яно знікла….
З’елі бадзячыя сабакі?
Альбо каты, што гнездуюцца?