«Створи собі обличчя!»
І бажання непотрібні
Не розірвуть на частини
Душу праведну і сильну,
Що жадає рівноваги,
Що жадає швидкоплиння,
І не може зупинитись,
І не хоче тихо жити,
Без бажань і без зусилля.
«Не спіши!» - шепнуть на вушко.
Як же можна не спішити?
Коли світ навколо кличе,
І вирує, і хворіє,
Як і ти, діянням часу.
Це не можна зрозуміти?
Не розтягувать навмисне
Плин життя - не так вже й важко.
Зрозуміти, відпустити
І по течії в бажання,
Серед тисяч течій світу,
Серед доль мільярдів треба
Віднайти свою єдину,
І у вирій!