Легкий, невагомий погляд,
напівстукіт мого
серця.
Доторкнеться
край шовкових рукавів.
З шепотом вода вступає
в береги долонь кривавих,
щоб прийняти човен долі.
Так, поволі,
на дні тигля залишилось
чиєсь серце
золотаве
із яскравим сріблом муки.
А з моїх семи металів вже
нічого не лишилось,
навіть дрібочки дрібничок...
Все у Тобі
розчинилось.
день, наскрізь прониклий дощем,
самотній.
світ далеко за століттями мокрих шиб.
сто годин самоти...
сірим павутинням стрілки годинника
обплутані.
Висять, мов змії-
хвилини.
у моєму серці плач Єреміїї-
як дощить над містом.
стисло,
як у звіті
тут все про мене писано.
розлито воском по воді...
IL Solitudine.
неголосний серця скрип.
вгасання.
голосу журба каменем в ріку-
голосіння.
всі
зачинивши двері, пішли.
у кожного тисячі справ.
Solus, sola, solum.