Отавам сивим заглядає в очі місяць юний.
Дивується: Чому це ви так рано побіліли?
Ой, не питай, місяченьку, чому сиві коси.
Коли ти ще не вродився, зима нагрянула
та в купі з морозом і туманом сизим
украла нашу юність невблаганно...
.
Завчасно чи у строк – зима та старість
несподівано приходять. Нехай готові будуть
тіло й серце. Лише душа бодай завжди долає
недужу старість – забуття самотність.
.
«Стежина долi»