Фантазія в повітрі
Піднімаю очі та не бачу нічого
там на вишинах... Одні хмари,
загублені плавають --
маленкі, великі,
кумуло-німбо,
під вітром сімум;
та хмари дощу, сірі як сталь.
Десь із відкіль,
та кудись їдуть
-- якісь сірос,
що губляться
по дорогах горизонту.
Хтось казав що є сім небес.
А може то є і правда;
не маю сумніву у цім
-- недовірним не хочу бути.
Та всеж таки, хотівби я побачити
тілько одного із сімох небес --
В чім їх краса та їх чудес...
Про них говорять так багато
що не можливо вдержатися
в далечі від них. Не від усіх,
досить побачити одного
із тих сімох небес!..
А можеб і одне із них
близче до нас спустилося,
щоб хмари розвіялися,
щоб білі піски розійшлися,
та наші втомлені тіла
на зелених долинах неба
хоч трошки відпочилися.
Чорні хмари нехай плевуть
-- тучним, вертикальним стовпом,
а каплі води нехай падають,
градом, дощем, або ураганом;
Не булиб-то пухирі теплі
холодної води в повітрі?
То відважні колони
які лякають небеса
й не дохволяють їм
спуститися до нас!
кумуло-німбо (lat. cumulu-nimbo) --
хмари похожі на пушинки бавовни що формуються
в темпи сухі на вишинах від 2500 до 5000 метрів
вітер сімум -- вітер теплий у сухий, що підіймає
піски в фзійських та африканських пустелях
сірос (lat. cirru) -- хмари білі та розріджені
що формуються на вишинах від 6000 до 12000 метрів,
направді то маленькі льодові кристалі
10/30/2009