Твої губи на пальцях завмерли,
Я долоню швиденько забрала.
Почуття ще, напевно, не вмерли,
Але я їх тепер поховала.
Біла сукня хмаринкою збоку,
Усміхається твоя дружина.
Щось ворушиться в серці глибоко -
Я ще люблю... Ну в чому я винна?!
До останнього вірила в диво,
А тепер опускаю повіки.
Боже, хай вона буде щаслива,
Та, що з ним відсьогодні - навіки...