Я не артист, що в ноги падають троянди,
Я не оракул, що все бачить наперед,
Я не політик, що не зна, де діти правди,
Я - тихий струмінь, що пробивсь крізь очерет...
Та в серці знайдеться для кожного куточок,
Заграє кожному своя душі струна.
Всьому початок - очеретяний струмочок...
Таких багато... а ріка завжди одна.