УКРАЇНІ
Дзвінка, співуча, голосиста,
Вся в світлі трепетних заграв,
Красуня з поглядом іскристим...
Лиш талану Господь не дав.
Що то Господь... Знайшлися люди -
Зорали віковічний лан.
Слова нещирості й облуди
Розсіяли... І зріс бур'ян.
Текли часи... Згасали зорі...
Холодний все накрив туман.
І легко так ламались долі
В тих, хто повірив в цей дурман.
Тепер журбою оповита
І в серці радості нема.
Шука рятунку в оковитій...
Душа стає глуха й німа.
Журба одвічна, як потвора,
У темнім присмерку ляка.
Чи то душа навіки хвора?
Чи то вже доля їй така...
грудень, 2009