Всё больше на земле поэтов,
Вернее тех, кто может рифмовать.
Средь джунглей слов раскинули тенета,
И что попало под руку – то хвать!
Тут зайцы, попугаи, воробьишки…
А щебет, писк, чириканье такое!
У человека портятся нервишки,
И ищет он поэзию в покое.
Так суетиться мелочи пристало,
Меняя шерсть сезонно, по погоде.
Поэт, искать и ждать умей сначала!
Твой лучший стих гуляет на свободе.
ЛIНА КОСТЕНКО
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання –
таке,
що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
Хай метушиться дріб'язок строкатий,
міняє шерсть залежно від погоди…
Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш ще ходить на свободі.