***

На сірих стінах сіла віддаля,
додлу сумно похиливши очі,
І чує,як їй вітер промовля
Безсмертних слів відгомони співочі.
У них-жага,і ніжність,і печаль
Заледве видних обріїв широких,
І світла радість,і всечасний біль,
А ще-кришталь світанків яснооких.
О земле,сонця силою жива!
Твоєю мовою лиш віра говорила,
Нескореної величі дива
Ти своїм небом світові відкрила...