мовчки стою, серед темряви снів
серед сірих ілюзій-забутих богів
я чекаю кінця світу, мрій, гнів...
а навколо маса сірих стовпів,
просять манни із чорних небес.
темрява сіла на биті дороги,
кричати в ночі, де світло? балбес...
та навколо самотність, навколо пластмасові гори,
навколо холод людський і міраж,
всі чекають чуда, чуда, чуда...
від якого так хочетсья втекти-це жах!
Та світ продався як і Юдда...
Повішений серед людських страждань
І піднесений у небо наче Будда
Він блює від наших бажань.
Нема непорочності вже на Землі
Вона гниє наче риба мертва
Залиште хоч сонце мені у пітьмі
Та совість назавжди стала глуха.
Але я не здаюсь, бо знаю - існує
Чарівна фея моїх днів
Її співу дзвінкого мені бракує
Від нього завжди я шаленів.
Самотність розвію - кохану знайду
І наглість у магмі пекельній втоплю.
Не буду я більше кричати
Ніжні думки у вічність закину
Мені лиш би губи її цілувати
Все - досить спати.
Брно-Кольчинно 2009