Я чую тебе із небесних сузір'Їв ,з глибин.
Твій голос - то шепіт, то говір, то пісня крилата.
Відчинені двері - і вікна в гойданні гардин,
І клени, тобою посаджені,виросли вищі від хати,
Сливово-вишневий садочок і яблуні в ряд,
Бузок і калина, і агрус, смородина,м'ята...
А ще цуценя, що не знало про випадки "зрад".
Нема одного, а усіх забагато.
Стрімка, наче вітер, схвильована і гомінка,
Співуча моя, золотою струною взивайся.
Тебе, моя мамо,вертають роки і ріка,
І ти, моя зоре, з високих небес усміхайся.