[1]
Семь недожитых лет, как одна неделя…
Дни за одним - к другим,
будто про-ститутки.
Время охоты. Копья уже дозрели.
Зверь, затаившись, ждал от тебя поступка,
так же, как я. Жестокий, голодный, глупый
жар неостывшей крови под трепет туши…
Племя
искало
жизни
в звериных
трупах.
...
Время охоты.
Время борьбы за души.
а в моем ноябре не-холод-но-слишком-бело. на двоих не хватило хвороста - разошлись. у всего есть предел, у глупости - нет предела. нам могло не хватить и рыжих, мохнатых белок... нам могло не хватить и хитрых, вонючих лис... что ж ты, милый, огнем с зимою моей наделал?
Падаль в добычу – слишком гнилая тема.
Шкура, мой мальчик, вовсе не значит зверя.
Плохо, что мальчик главным своим тотемом
Шкуру назначил.
Хуже –
я в это верю.
[2]
...і не було нам печер, а лише морози.
І не було нам вогню, тільки вічна тиша;
Зграї круків по небу, щільні, мов проза;
Теплі його обійми, скупі, мов вірші.
…ми розсипались із "до" у хронічне "після",
ми розривались на видиму й темну сторони.
блякнули чорні, білі вплітались ворони
відьмі у чуб,
аж зорі молочні кисли.
та добіжить, і лобом упреться в ріку
наша Дорога.
ти правий, я – лівий всесвіт.
і розіллється кригою чорний плескіт.
я перейду по водах, а ти не зможеш –
місячний шлях на кладку не дуже схожий.
ми ж із і безоднею
[...]
можемо так довіку –
пильно вдивлятись в душу одна до одної.